Старик и море читать краткое

Серед безкраїх просторів океану на острові Куба загубилося маленьке селище, де живуть самі рибалки, і все життя пов"язане тут з морем. Головний герой повісті, старий рибалка на ім"я Сантьяго, напевне найстаріший з тих, хто промишляв сам-один на своєму човні на Гольфстрімі. Уже 84 дні він повертався без риби. Перші сорок з цих днів разом з ним ходив у море хлопець, але потім батьки веліли Маноліну виходити в іншому човні, бо рибальська вдача відвернулася від старого Сантьяго. Але хлопцю було шкода старого, він приходив на берег і допомагав йому: ніс багор, гарпун або парус. "Вітрило було полатане мішковиною і, згорнуте, скидалося на прапор вщент розбитого полку".

Сам старий був худий, виснажений, із темними плямами від "нешкідливого нашкірного раку", який виникає під впливом сонячних променів. На руках виднілися шрами віджилки, яка порізала йому шкіру, коли він тягнув великих риб. Але шрами ті були старі, "як шпари у безводній пустелі". Усе у нього було старе, крім очей, які мали колір моря, "веселі очі людини, яка не здається".

Коли вони вдвох з хлопцем йшли від берега, Манолін сказав, що знову хоче ходити у море зі старим, бо вже заробив трохи грошей. Старий навчив малого ловити рибу, і хлопець любив старого. Він вірив, що старому ще пощастить, а поки запропонував почастувати його пивом. Старий погодився. "Що ж,- відповів він.- Якщо рибалка хоче почастувати рибалку..." Вони сіли на "Терасі", у маленькому ресторанчику, якій відвідували рибалки. Дехто з молодих сміявся над старим, але той не ображався. Літні рибалки із сумом дивилися на нього. Манолін попросив дозволу допомогти старому наловити сардин для приманки, але той відмовився: хай малий краще пограє у бейсбол, а весла тримати він ще й сам може. Вони пригадали, як хлопець перший раз вийшов у море зі старим, тоді Маноліну було п"ять років, але він не забув нічого. Старий подивився на малого довірливо і сказав: якби той був його сином, то він би взяв його у море, але у хлопця є батьки, до того ж Манолін, здається, попав на щасливий човен. Хлопець сказав, що знає, де можна взяти чотири живці. Старий запитав, чи малий не має наміру вкрасти живців. Хлопець відповів: якби було треба, то й вкрав би, але цих він купив. Разом вони прийшли у халупу старого, зроблену з пальмового листя. У цій бідній домівці були лише стіл та стілець, у земляній долівці - ямка для приготування їжі. Стіни колись прикрашала фотокартка дружини старо го, але після її смерті він сховав той портрет, бо дивитися на нього було дуже тоскно. Хлопець запитав, що в старого на вечерю. Той відповів, що миска жовтого рису з рибою. Хлопець запропонував розпалити вогонь, але старий відмовився, запевняючи, що поїсть холодним. Тоді хлопець попросив дозволу взяти сітку для сардин, старий дозволив. І хлопець, і старий добре знали, що сітку ту вже давно продали, однак кожного дня вони робили вигляд, що вона є. Не було й миски рису з рибою, і хлопець це знав. Старий був упевнений, що 85 щасливе число, і назавтра він може впіймати рибу на тисячу фунтів. Хлопець пообіцяв десь позичити сітку і наловити сардин, а старий тим часом хай посидить і відпочине на сонечку. Старий погодився, сів на стілець читати газету, аби потім розповісти малому, що там пишуть про бейсбол. Хлопець не був певен, чи є й та газета, чи то теж лише вигадки старого. Але старий дістав газетний аркуш з-під ліжка, пояснив, що то подарунок приятеля. Старий хотів би купити лотерейний білет з цифрою 85, адже назавтра вісімдесят п"ятий день, як він не вловив жодної риби. Тільки шкода, що грошей на це немає. Малий запропонував позичити гроші. Але старий відповів, що намагається не позичати: бо спочатку боргуєш, тоді - старцюєш. Манолін пішов ловити сардини, собі й старому. Коли він повернувся, той спав, сидячи на стільці. Хлопець загорнув плечі старого ковдрою, не збудивши, пішов. Коли він повернувся вдруге, старий все ще спав. Хлопець торкнувся його коліна.. Стрий прокинувся. Хлопець приніс вечерю. Старий запевняв, що він не такий вже й голодний, але малий заперечив, що не можна ловити рибу, нічого не ївши, І поки він, Манолін, живий, із старим цього не станеться, їжу хлопцю дав власник ресторанчика "Тераса". Старий зауважив, що треба тому віддячити, бо він не вперше виручає старого і малого. Хлопець відповів, що вже подякував, хай старий тим не переймається. Старий пообіцяв віддати хазяїну ресторану кращу частину тої риби, яку він уловить. Потім вони говорили про спортивні новини, про результати бейсбольних матчів, про славетних гравців, таких, як Ді Маджіо. Стомлений старий ліг спати. Ві сні він бачив Африку, де був юнаком. "Йому тепер не сняться ні бурі, ні жінки, ні видатні події, ні великі риби, ні бійки, ні змагання у силі, ні дружина. Але часто-густо у його снах виникають далекі країни й леви, що виходять на берег".

Наступного ранку, ще вдосвіта, старий, як завжди, збудив хлопця. Та навіть уже ідучи поруч із старим, хлопець ще міг прокинутися. Старий пригорнув малого за плечі до себе, попросив пробачення. Той відповів, що така вже їхня чоловіча доля. Разом вони принесли парус, підготувати човен. Потім пили каву. Хлопець запитав, як спалося старому. Той відповів, що добре, бо він вірив: цього разу йому поталанить. Малий приніс сардини й живців із холодильника. Хлопець і старий побажали один одному рибальського щастя.

Один по одному човни виходили в море. "Старий заздалегідь вирішив, що піде далеко від берега; він залишив позаду пахощі землі і правив тепер у свіже ранкове дихання океану". Він любив цей чарівний морський світ, кожен його мешканець був добре відомий старому рибалці, кожен викликав певні почуття. "Старий думав про море, як про жінку, що дарує або відмовляє у милості, а якщо і дозволяє собі недобрі чи непродумані вчинки,- що ж поробиш, таку вже має натуру". Сонце ще не зійшло, він насадив приманку на гачки і пустив човен за течією. Старий, як завжди, чітко знав, на якій глибині знаходиться його приманка. Він ніколи це дозволяв собі, аби гачок із наживою плив за течією, його мотузки майже прямо пірнали у глибінь океану. Старий не відчував своєї провини у тому, що риба не ловиться. Йому просто не щастило. Він спостерігав за морем і воно для нього було, як відкрита книга. Он птах кружляє над водою, напевно, там якась риба. Старий направив човен туди. Через кілька хвилин над водою піднялася літаюча риба. Старий знав, що випірнути рибу примусила золотава макрель. У повітрі на літаючу рибу полював птах. Але старий відав, що такий птах цій рибі не страшний, а от від макрелі вона навряд чи втече. Розумів він і те, що йому макрелі цього разу не зловити, надто швидко та пливе. Старий подумав, що, можливо, його велика риба десь поруч. Хмарки й сонце віщували гарну погоду. Він помітив португальських фізалій, що своїми отруйними щупальцями завдавали великого клопоту рибалкам: отрута їхня діяла миттєво, руки вкривалися виразками, коли цих створінь доводилося виймати з рибальських снастей. Старому подобалося дивитися, як морські черепахи залюбки їли фізалій. Він любив зелених черепах, не відчував перед ними, як інші, марновірного остраху через те, що серце їхнє живе довго після того, як черепаху розрубають на шматки. Він думав, що має таке саме серце, а руки й ноги його схожі на черепашачі лапи. Старий знов побачив птаха і знов направив човен туди, де кружляв його помічник. Цього разу старому поталанило впіймати тунця. Старий сказав голосно, що то буде гарна наживка. Він не помітив, коли почав говорити сам до себе. Напевне, тоді, коли залишився без хлопця. У морі вони мало говорили, бо тут не годиться розмовляти без потреби. Старий завжди поважав цей звичай. Але тепер його висловлені у голос думки нікому не заважали. Старий подумав, що міг пити за течією й трохи поспати, але це вісімдесят п"ятий день і треба бути напоготові. Саме у цю мить він відчув, як риба клюнула наживку. Тепер усю свою увагу він віддав рибі, що вчепилася у, гачок.

Так почався тривалий і виснажливий двобій старого й величезної риби. Він добре знав, коли треба тягнути снасті, коли пустити. Спочатку він дав рибі наїстися і добре вчепитися за гачки. Йому хотілося подивитися на рибу, аби знати, з ким має справу, бо добре знав "характери" всіх мешканців моря. Але риба не показувалася. Вона потягла човен у відкрите море. Старий відчув, як йому тепер потрібна допомога, пошкодував, що хлопця не було поруч.

Минуло чотири години, а. він усе ще не. бачив риби. Старий знав, що риба далеко відтягнула човен у північно-західному напрямі. Та знав він і те, що так довго тривати не може: риба втомиться, помре, тоді можна буде її підтягнути до човна. Аби тільки вона не потягла надію. Минуло ще кілька годин. Риба вперто тягнула човен і жодного разу не вистрибнула з води.

Минала вже ніч. Риба тягла човен, не змінюючи напряму. Старий утомився, але міцно тримав жилку, яку перекинув через плече на спину. Він тепер був один в океані. Вогні Гавани згасли. Але він не мав права відволікатися на такі думки. Пошкодував, що хлопець далеко, старому так потрібна була допомога. Він знав, що у старості людина не повинна бути самотня, та розумів, що це неминуче. Старий нагадав сам собі, що на світанку йому треба з"їсти тупця, бо сили залишать його. Він думав про рибу. Хто знає, скільки років прожила вона світі. Старому іноді ставало її шкода. Йому ніколи не попадалася така велика, розумна й сильна риба, він подумки розмовляв із нею. "Я не покину тебе, поки не вмру",- пообіцяв їй старий.

Зійшло сонце, а човен так само тягнуло вперед. Старий хотів би, аби риба пішла за течією: це було б свідченням того, що вона втомилася. Але сонце вже піднялося високо, а риба й не думала втомлюватися. З півночі прилетіла маленька пташка. Старий бачив, яка вона втомлена. Йому шкода стало цієї маленької пташки, яка зважилася летіти через океан. Він розмовляв із нею, наче з людиною, запитав скільки їй років, запросив сісти на жилку, яку натягували вони вдвох із рибою.

Несподівано риба сіпнулась, і старий упав. Риба стягнула б його у море, якби старий не попустив жилку. Він відчув, як із правиці текла кров: жилка розрізала шкіру.

“Старий і море” короткий зміст ви можете прочитати за 10 хвилин. Це історія старого Сантьяго, кубинського рибака, і його боротьбу з гігантською рибою, яка стала найбільшою здобиччю в його житті.

“Старий і море” скорочено

84 дні старий рибалка Сантьяго безуспішно виходить у море на риболовлю. І якщо перші 40 днів він рибалив з маленьким хлопчиком Маноліно, то незабаром залишився без помічника, так як батьки хлопчика порахували, що від старого відвернулася удача і відправили сина в море з більш успішним рибалкою. Старий був старий, худий і виснажений, а от очі кольору моря, були молодими і веселими. Очі людини, яка ніколи не здається.

Маноліно важко було зустрічати кожен вечір Сантьяго, який повертався з моря без улову. Але він дуже любив і поважав старого, який навчив його рибалити. І тому, щовечора хлопчик допомагав втомленому старому рибалці відносити додому снасті.

Перед тим як йти до хижі старого, Сантьяго і Манолін сиділи в рибальському кафе, де Манолін купував старому пиво. У кафе в цей час збиралися всі рибалки селища та обговорювали улов. Хлопчик зголосився принести старому наживку для наступної риболовлі. Сантьяго не втрачав надії на вдалий улов. Він говорить хлопчику, що планує завтра піти подалі в море. Хлопчикові хочеться піти на рибалку зі старим, але Сантьяго запевняє його, що він і сам з усім впорається, а Манолін повинен і далі рибалити на «щасливому» човні. Вони несуть снасті додому, але не тому, що старий боїться, що їх вкрадуть, а просто, щоб вони не відсиріли поблизу води.

Хатина старого, обстановка якої складалася з ліжка, стола і стільця, була побудована з королівської пальми. Стіни були прикрашені олеографіями. Раніше на стіні висіла ще кольорова фотографія покійної дружини старого, але Сантьяго зняв її, так як дивлячись на неї, дуже сумував за дружиною.

Щовечора хлопчик запитував старого про вечерю і пропонував розвести вогонь у вогнищі, ще він просив сіті, щоб наловити сардин на наживку. Це було своєрідним ритуалом. Манолін знав, що у старого немає їжі і сітка давно продана. Хлопчик йде за сардинами, а старий залишається читати вчорашню газету, яку йому дали у винній крамниці. Хлопчик просить його почитати про бейсбольний матч і переказати потім йому. Коли хлопчик повертається, він бачить сплячого на стільці Сантьяго. Манолін дбайливо вкриває старого рибалку ковдрою. Манолін зауважує, що незважаючи на худобу, у Сантьяго сильні і могутні плечі, і ще він звертає увагу на стару сорочку старого, всю в різнокольорових латках, як і старе вітрило. Хлопчик знову йде, не розбудивши старого. Повертається Манолін з вечерею для старого. Сантьяго їсть тушковану яловичину, чорні боби з рисом і смажені банани, які хлопчик взяв у ресторані. Манолін говорить старому, що не можна голодним ловити рибу. Сантьяго обіцяє, що віддячить господаря ресторану, який часто їх виручає, віддавши йому найкращу частину риби, яку сподівається зловити завтра. Старий і хлопчик обговорюють бейсбол і знаменитих гравців. Один з них навіть приходив в їх рибальське ресторан, але хлопчик і старий рибалка посоромилися запросити його порибалити з ними і тепер шкодують про це. Хлопчик прощається зі старим і просить його розбудити його вранці на риболовлю, так як Манолін не любить, коли його будить інший рибалка, з яким він зараз виходить у море. Старий обіцяє зайти за ним вранці.

Сантьяго, загорнувшись у ковдру, лягає спати на ліжко, на якому замість матраца постелені старі газети, а замість подушки він кладе під голову свої штани. Старий швидко засинає і йому сниться Африка, до берегів якої він ходив в юності юнгою. Старому більше не сняться бурі, великі події, жінки, величезні риби, йому сняться леви, котрі граються як кошенята, на морському березі.

Старий прокидається задовго до світанку, одягається і йде будити хлопчика. Розбудивши Маноліна, вони повертаються до хижі старого за снастями. Вони відносять їх у човен і п’ють каву в закусочній, яка відкривається дуже рано, тому що обслуговує рибалок. Манолін йде за наживкою, а Сантьяго п’є ще кави, бо знає, що більше до вечора він нічого не буде їсти. У човен старий не бере їжу, тільки воду. Манолін приносить наживку і бажає старому удачі. Старий виводить човен з гавані і в темряві чує, як інші рибалки теж виходять в море. Сантьяго вирішує піти сьогодні далеко в море і налягає на весла.

Світає. Старий мірно гребе і розмірковує про море. Він порівнює море з жінкою. Воно також дарує великі милості і робить необдумані вчинки. Ще не розвиднілось, а старий вже закинув гачки з наживками.

Встало сонце. Старий бачить інші човни, але вони набагато ближче до берега, ніж його. Через 2 години човен старого ще більше віддалився від берега. Птах-фрегат допомагає Сантьяго вистежувати рибні косяки і він ловить тунця, з якого планує зробити наживку. Човен старого пішов так далеко в море, що вже не видно берегової лінії. Але старий не тривожиться. Сантьяго впевнений, що він завжди знайде дорогу додому. Всі його думки про те, що сьогодні йому обов’язково пощастить, і він зловить велику рибу.

Полудень. Стає дуже жарко. І нарешті у Сантьяго клюнула риба. Старий відразу зрозумів, що риба велика і йому знадобиться весь його досвід, щоб її зловити. Але він твердо впевнений у своїх силах. Старий вирішує, що риба вже мертва і хоче її витягнути, але в нього нічого не виходить. Риба виявилася живою і потягнула човен рибалки за собою в море. Старий шкодує, що хлопчик зараз не з ним, йому не завадив би помічник. Протягом 4 годин риба буксує човен старого і не думає вмирати. Старий втомився і хоче пити, але боїться втратити лісу. Він береже сили. Він думає, про те, щоб його не підвели руки.

Вночі похолодало і линвою старому натерло спину. Він починає втомлюватися, так як тримає линву руками, боячись прив’язати її до човна. Адже якщо риба рвоне, вона може порвати линву і піде на глибину. Але якщо тримати линву руками, при ривку можна обережно стравлювати мотузку, не давши їй натягнутися і порватися. Старий уже розуміє, що спіймана їм на гачок риба дуже велика і сильна. Але Сантьяго знає і те, що він сильніше і досвідченіше її, і просто зобов’язаний її перемогти. Він знову шкодує, що з ним немає Маноліна. Сантьяго розмірковує про долю спійманої їм риби, і своїй долі теж. Про те, що тепер їхні долі пов’язані, що він народився рибалкою, а вона рибою.

На світанку риба смикнула линву так сильно, що старий, впавши, розсік до крові щоку. Розвиднілося. Риба так само невтомно тягне човен. Вона ще повна сил, але пливе вже на меншій глибині. Старий молить Господа про те, щоб риба виринула, а йому вистачило сил впорається з нею. Риба робить ще спробу вирватися і старому розсікає линвою руку. Він нарікає на себе, за те що дав рибі поранити себе. Тепер йому доводиться тримати линву лівою рукою. Старий зауважує, що риба тягне човен повільніше. Він розуміє, що скоро йому знадобляться всі його сили і вирішує підкріпитися. Але у нього з їжі є тільки сирий тунець, який він і їсть, попередньо розробивши, шкодуючи про те, що не взяв з собою сіль і лимон. Від тяжкості риби у старого затекла ліва рука. Старий дивиться на море і розуміє, як він самотній. Він не любить бути безпорадним, тому зараз всі його думки про те, що б ліва рука знову почала діяти. Він зауважує, що риба піднімається на поверхню води. Тільки зараз старий усвідомив наскільки вона величезна. Це була меч-риба, розміром більше його човна. Риба знову потягнула човен. Старий, чимало бачив на своєму віку риб, розуміє, що ця найбільша з коли-небудь виловлених ім. І з нею він зараз повинен битися самостійно. Старий читає молитви Богу і Богородиці. Після полудня Сантьяго зауважує, що риба змінила напрямок.

Старий відпочивав і розминав ліву руку. Він думав про бейсбол. Коли зайшло сонце, старий підбадьорився і згадав випадок зі свого життя, коли він виграв змагання і отримав звання Сантьяго-Чемпіон. Тоді він цілу добу просидів, зчепившись руками з могутнім негром, найсильнішою людиною в порту. Коли глядачі стали наполягати, щоб судді оголосили нічию, він все-таки поборов суперника і переміг.

Старому вдається зловити макрель собі на вечерю. Він знову їсть рибу сирою. Сантьяго дуже втомився, у нього болять спина і руки. Але старий рибалка підбадьорює себе тим, що ноги в нього в порядку, їжі і води вистачить ще на день, а риба пливе повільніше.

Настала друга ніч його протиборства з рибою. Старий милується зоряним небом. Йому стає шкода рибу, яку він піймав, але ця жалість не позбавляє його рішучості цю рибу вбити. Старому вдається відпочити пару годин. Він хоче поспати, але боїться втратити рибу. Тоді він вирішує поїсти. Обробивши макрель, він змусив себе з’їсти половину філе, при цьому старий зауважує, що тунець був смачнішим. Він розуміє, що він повинен їсти цю противну сиру макрель, щоб впоратися з рибою. Човен рухається все повільніше, і старий розуміє, що риба теж втомилася. Поки вона поводиться смирно, старий вирішує поспати.

Він прокидається від ривка, ліска, обпікаючи долоню, йшла в воду. Потім риба стала стрибати. Старий насилу утримував линву. Сантьяго знову шкодує, що з ним немає помічника. Старий радіє, що риба під час стрибків набрала повітря, і тепер не зможе піти на глибину. Тепер старий чекає, коли вона почне кружляє навколо човна, намагаючись вирватися.

Світає. У старого болять розсічені линвою руки, але він заспокоює себе тим, що для чоловіка біль не страшна. Настав 3 ранок його риболовлі. Риба стала робити кола навколо човна, а старий підводити її ближче для вирішального удару. Сантьяго змусив рибу перевернутися, потім ударив прямо в серце гарпуном. Старий сильно ослаб, і йому було дуже погано. Але, подолавши нудоту і слабкість, він підтягнув здобич до човна і закріпив вздовж борту. Риба була така величезна, що можна було подумати, що це до неї прикріпили човен. Старий поставив вітрило і попрямував до берега.

Йому хотілося їсти, але не на що було зловити навіть маленьку рибку. Тоді старий натрусив з водоростей креветок і підкріпився ними. Попивши води, Сантьяго відчув себе набагато краще. Він плив додому з дуже багатою здобиччю і часто поглядав на рибу, все ще не вірячи в свою удачу.

Перша акула наздогнала човен, десь, через годину. Вона відчула запах риб’ячої крові і попливла по сліду. Це була дуже велика акула, яка нічого не боялася. Старий, помітивши її, приготував гарпун. Він зрозумів, що вона накинеться на рибу і приготувався захищати свій улов. Акулі вдалося відкусити шматок м’яса від риби, перш ніж старий убив її. Акула потонула, потягнувши гарпун старого на дно. Знівечена акулою, риба більше не радувала старого. І ще він чекав інших акул. З ножа і весла він зробив зброю проти інших акул.

Парус надувало свіжим вітром, і човен швидко йшов до берега. До старого рибалці повернулася надія, що він все-таки доставить свою здобич на берег. Старий спробував свою рибу на смак і зрозумів, що за таке смачне і соковите м’ясо, він може виручити багато грошей. Але запах риби лунав по всьому морю, і старий нічого з цим зробити не міг. Через 2 години припливли 2 акули, які стали рвати рибу. Старий убив і їх. Риба тепер зовсім не приваблювала погляд старого. Акули вигризли найкраще м’ясо. Сантьяго вже пошкодував, що взагалі виловив її. Незабаром припливла ще акула, убивши яку, Сантьяго зламав ніж.

Наступав вечір, а берег був навіть ще не видно. Перед самим заходом сонця на човен напали ще акули, вони рвали з риби шматки м’яса, а старий безуспішно намагався вбити їх кийком. Відігнавши акул, старий помітив, що половину риби вони вже з’їли. Акули стали кружляти близько човна. Сонце майже зайшло, але Сантьяго вирішив не здаватися і битися з акулами, поки не помре. Він плив у темряві додому і думав про те, що непогано де-небудь купити удачі. І сам собі відповідав, що йому нема на що її купити. Тільки біль в руках давала йому зрозуміти, що він ще не вмер.

Незабаром він помітив міські вогні. Тіло його ломило і саднило руки. Він мріяв про будинок і сон. Але опівночі старий знову бився з акулами, які напали цілою зграєю. Він бив у темряві кийком, поки його не вирвали з рук. Потім висмикнув румпель і бив ім. Але акули з’їли все м’ясо з риби і попливли. Старий ледве дихав і в роті відчув присмак міді. Він сплюнув у воду. Старий відчув себе зовсім переможеним. Він поплив додому, ні про що не думаючи й нічого не відчуваючи. Човен йшла швидко і легко, адже його більше не гальмувала тяжкість риби. Старий думав, що човен і вітрило цілі, а румпель не складно зробити новий.

Додому він повернувся, коли всі навколо спали. Звернувши вітрило, він узяв снасті і пішов додому. Він так страшно втомився, що кілька разів зупинявся, щоб перепочити. Удома він попив води і ліг спати. Він ще спав, коли вранці прийшов Манолін. Сьогодні човни через сильний вітер не вийшли в море. Хлопчик переконався, що старий дихає і пішов йому за кавою. Внизу біля човна старого, рибалки вимірювали залишки риби. У рибі було 18 футів. Хлопчик заплакав, так йому було шкода старого і його зранені руки. Він приніс Сантьяго кави і став чекати коли він прокинеться.

Прокинувшись, старий пив каву і скаржився хлопчикові, що акули його перемогли. Але Манолін сказав йому, що він переміг рибу. Він розповів старому рибалці, що його шукали і рибалки, і берегова охорона, і навіть літак. Але старий сказав, що він дуже далеко йшов у море. Сантьяго зізнався, що скучив за хлопчиком. А Манолін сказав, що тепер він буде рибалити тільки зі старим, який повинен навчити його всьому, що знає сам. А поки, старому треба підлікувати руки, і Манолін пішов за ліками в аптеку. Сантьяго попросив принести ще газети, за ті дні поки його не було. Старий знову заснув, йому снилися сни, а хлопчик сторожив його сон.

Старик Сантьяго живёт в маленьком рыбачьем посёлке на Кубе и рыбачит совсем один. Последний раз он провёл в море 84 дня, но не поймал ничего. Раньше с ним рыбачил мальчик Манолин, который очень помогал старику, но родители мальчика решили, что Сантьяго - невезучий, и велели сыну ходить в море на другой лодке.

Старик научил Манолина рыбачить, и мальчик любит Сантьяго, хочет ему помочь. Он покупает ему сардины для наживки, приносит еду в его хижину. Старик уже давно смирился со своей нищетой.

Они беседуют с мальчиком о рыбалке и знаменитых бейсболистах. По ночам старику снится Африка его юности, и «львы, выходящие на берег».

На следующий день рано утром старик отправляется на рыбалку. Мальчик помогает ему снести парус, подготовить лодку. Старик говорит, что на этот раз он «верит в удачу».

Одна за другой рыбацкие лодки отчаливают от берега и уходят в море. Старик любит море, он думает о нём с нежностью, как о женщине. Насадив на крючки приманку, Сантьяго медленно плывёт по течению, мысленно общаясь с птицами и рыбами. Привыкший к одиночеству, старик вслух разговаривает сам с собой.

Старик знает разных обитателей океана и очень нежно к ним относится.

Сначала Сантьяго ловит небольшого тунца. Он надеется, что рядом со стаей тунцов ходит большая рыба, которой понравятся его сардины. Вскоре старик замечает лёгкую дрожь гибкого зелёного прута, который заменяет ему удочку. Леска уходит вниз, и старик ощущает огромную тяжесть клюнувшей рыбы.

Старик пытается подтянуть толстую леску, но у него ничего не получается - большая и сильная рыба тянет лёгкую лодку за собой. Старик жалеет, что с ним нет мальчика - он мог бы снять наживки с других прутов, пока Сантьяго сражается с рыбой.

Проходит около четырёх часов. Близится вечер. Руки старика изрезаны, он закидывает леску на спину и подкладывает под неё мешок. Теперь Сантьяго может прислониться к борту лодки и немного отдохнуть.

Ночь. Рыба тянет лодку всё дальше от берега. Старик устал, но мысль о рыбе ни на секунду не покидает его. Иногда ему становится её жалко - рыба, такая большая, сильная и старая, должна умереть, чтобы он смог жить дальше. Сантьяго разговаривает с рыбой: «Я с тобой не расстанусь, пока не умру».

Силы старика на исходе, а рыба и не собирается уставать. На рассвете Сантьяго съедает тунца - другой еды у него нет. Левую руку старика сводит судорогой. Старик надеется, что рыба всплывёт, и тогда он сможет убить её гарпуном. Наконец леса идёт вверх, и на поверхности показывается рыба. Она горит на солнце, голова и спина у неё тёмно-фиолетовые, а вместо носа - меч, длинный, как бейсбольная бита. Она на два фута длиннее лодки.

Появившись на поверхности, рыба вновь уходит в глубину, тянет за собой лодку, и старик собирает силы, чтобы удержать её. Не веруя в Бога, он читает «Отче наш».

Проходит ещё день. Чтобы отвлечься, старик вспоминает о бейсбольных играх. Вспоминает, как когда-то в таверне Касабланки мерился силой с могучим негром, самым сильным человеком в порту, как целые сутки просидели они за столом, не опуская рук, и как он, в конце концов, взял верх. Он ещё не раз участвовал в подобных поединках, побеждал, но потом бросил это дело, решив, что правая рука ему нужна для рыбной ловли.

Битва с рыбой продолжается. Сантьяго держит лесу правой рукой, зная, что, когда силы иссякнут, её сменит левая, судорога в которой давно прошла. На маленькую удочку попадается макрель. Старик подкрепляет ею свои силы, хотя эта рыба совсем невкусна. Ему жаль большую рыбу, которой нечего есть, но решимость её убить от этого не уменьшается.

Ночью рыба выходит на поверхность и начинает ходить кругами, то приближается к лодке, то отходит от неё. Это признак того, что рыба устала. Старик готовит гарпун, чтобы добить рыбу. Но она отходит в сторону. От усталости мысли путаются в голове у старика, а перед глазами пляшут чёрные пятна. Сантьяго собирает остатки сил и вонзает гарпун рыбе в бок.

Преодолевая тошноту и слабость, старик привязывает рыбу к борту лодки и поворачивает в сторону берега. Направление ветра указывает ему, в какую сторону плыть, чтобы добраться до дома.

Проходит час, прежде чем показывается первая акула, приплывшая на запах крови. Она приближается к корме и начинает рвать рыбу зубами. Старик бьёт её гарпуном в самое уязвимое место на черепе. Она погружается на дно, утащив с собой гарпун, часть верёвки и огромный кусок рыбы

Ещё двух акул Сантьяго убивает ножом, привязанным к веслу. Эти акулы уносят с собой не меньше четверти рыбы. На четвёртой акуле нож ломается, и старик достаёт крепкую дубинку.

Он знал, что каждый толчок акулы об лодку означал кусок оторванного мяса и что рыба теперь оставляет в море след, широкий, как шоссейная дорога, и доступный всем акулам на свете.

Следующая группа акул нападает на лодку перед закатом. Старик отгоняет их ударами дубинки по головам, но ночью они возвращаются. Сантьяго сражается с хищницами сначала дубинкой, потом - острым осколком румпеля. Наконец акулы уплывают: им нечего больше есть.

Старик входит в бухту у своей хижины глубокой ночью. Сняв мачту и связав парус, он бредёт к дому, ощущая неимоверную усталость. На мгновение старик оборачивается и видит за кормой своей лодки огромный хвост рыбы и отблеск белого хребта.

В хижину старика приходит мальчик. Сантьяго спит. Мальчик плачет, увидев его израненные ладони. Он приносит старику кофе, успокаивает его и уверяет, что отныне они будут рыбачить вместе, ибо ему надо ещё многому научиться. Он верит, что принесёт старику удачу.

Утром рыбаки с изумлением рассматривают останки гигантской рыбы. На берег приходят богатые туристы. Они удивлены, заметив длинный белый позвоночник с огромным хвостом. Официант пытается рассказать им, что произошло, но те ничего не понимают - они слишком далеки от этой жизни.

А старик в это время спит, и ему снятся львы.

Вы прочитали краткое содержание повести Старик и море. В разделе нашего сайта - краткие содержания , вы можете ознакомиться с изложением других известных произведений.

Старик рыбачит в море один. За восемьдесят четыре дня он ещё не поймал ни одной рыбы. В первые сорок дней с ним рыбачил мальчик. Затем родители отправили его работать на другую, более «везучую» лодку. Старик выглядит худым, измождённым и очень старым. Молоды у него только глаза – глаза цвета моря.

Мальчик, поймавший на другой лодке несколько рыбин, предлагает Сантьяго (старику) вновь отправиться с ним в море. Старик против того, чтобы ребёнок уходил с удачливой лодки.

Мальчик угощает старика пивом на Террасе. Они вспоминают, как Сантьяго в первый раз взял ребёнка в море и спас от большой рыбы. После пива мальчик помогает старику отнести рыболовные снасти в хижину. Сантьяго засыпает на стуле за чтением газеты. Мальчик приносит ему ужин. Друзья кушают и обсуждают бейсбол. Ночью старику снится Африка, в которую он плавал будучи юнгой, и выходящие на берег львы.

Утром старик будит мальчика (его зовут Манолин), они пьют кофе и отправляются в море каждый на своей лодке. Старик отплываёт далеко от берега. Он жалеет морских ласточек, которые с большим трудом добывают себе пропитание; размышляя о море, старик употребляет для его словесного обозначения женский род, видя в нём женщину. До восхода солнца Сантьяго успевает опустить приманку в воду. В отличие от других рыбаков он делает это точно, но ему почему-то постоянно не везёт.

Солнце встаёт над морем. Старик наблюдает в воде стаи золотой макрели, летучую рыбу, планктон, ядовитых физалий, вспоминает о черепахах, которые их едят. Следя за птицей-фрегатом, рыбак наталкивается на стаю тунцов. Когда берег теряется из виду, крупная рыба начинает клевать. Он уговаривает её поесть, разговаривает сам с собой. Когда рыба плотно насаживается на крючок, старику не хватает сил вытащить её из воды. Добыча уходит в море, увлекая за собой лодку. Сантьяго ждёт, когда рыба умрёт. Они плывут полдня и всю ночь.

Старик думает о рыбе, жалеет её и вспоминает, как поймал самку марлина, чей самец был со своей подругой до самой смерти. Сантьяго освобождает свою лодку от лишних лесок и начинает молиться о том, чтобы рыба показалась на поверхности. Утром на бечёвку, тянущуюся от рыбе к лодки, садится маленькая птичка. Старик разговаривает с ней. Рыба дёргает леску, и ранит рабочую, правую руку Сантьяго. На завтрак старик ест тунца, пытаясь придать силы затёкшей левой руке.

Когда рыба выходит из воды, старик видит тёмно-фиолетовое с нежно сиреневыми полосами по бокам туловище, длиной на два фута больше его лодки. Вместо носа у добычи – длинный, как бейсбольная клюшка, и острый, как рапира, меч.

Не верящий в Бога старик десять раз читает «Отче наш» и «Богородицу», прося их о помощи. Он переживает, что на них с рыбой могут напасть акулы и вспоминает, как боролся силой с негром – самым сильным человеком в порту и победил его. День подходит к концу. Ночью Сантьяго ловит макрель, потрошит её, ужинает. Ночью он спит и просыпается от резкого рывка рыбы. Утром добыча начинает кружить вокруг лодки. Старик тщетно пытается убить рыбу. Его мысли начинают путаться. Когда рыба устаёт бороться, Сантьяго, собрав остатки сил, убивает её ударом гарпуна в сердце.

Мёртвую рыбу Сантьяго привязывает к лодке. Из жёлтых водорослей он добывает креветок и ест их. Ему начинает казаться, что пойманная рыба ему приснилась. В какой-то момент старика с рыбой настигает акула. Старик убивает её, всадив гарпун в голову. Мёртвая акула уносит с собой на дно сорок фунтов рыбы, гарпун и остаток верёвок.

Пытаясь себя приободрить, Сантьяго начинает думать и говорить сам с собой. Мысли его крутятся вокруг грехов. Он спрашивает себя, не грешно ли было убивать рыбу, и понимает, что нет – не грешно, ведь он родился рыбаком, точно так же, как рыба родилась рыбой. Старик думает о том, что убил ради пропитания. Затем он приходит к мысли, что, убивая большую рыбу, он испытывал гордость, а гордость – грех. Акулу он уже убивал с наслаждением, но в этом случае он боролся за свою жизнь.

Через некоторое время лодку настигают ещё две акулы, широконосые, питающиеся падалью. Старик убивает их нанизанным на весло ножом. Эти акулы уносят с собой четверть рыбы, причём самое лучшее её мясо. Старик извиняется перед рыбой.

Следующая акула ломает нож Сантьяго. С подплывшими на закате хищницами старик пытается сражаться дубинкой. От рыбы остаётся половина. Старику тяжело на неё смотреть.

В десять часов вечера Сантьяго видит огни Гаваны. Ночью на него нападает целая стая акул. Они сжирают остатки рыбы. Доплыв до родного посёлка старик отправляется спать. Утром мальчик навещает его в хижине. Рыбаки на берегу измеряют рыбий скелет. Мальчик приносит старику кофе и говорит, что отныне будет рыбачить с ним вместе.

Всегда взяты из жизни и имеют скрытый смысл, разгадать который можно, лишь хорошенько обдумав прочитанное произведение. Сам писатель был простым и открытым человеком, поэтому в его творчестве главными героями выступают обычные люди, которым симпатизировал Хемингуэй. «Старик и море», краткое содержание которого позволяет понять огромный талант автора, повествует о судьбе рыбака, который является воплощением человеческой силы, упорства и непобедимости.

Старый рыбак Сантьяго уже 84 дня приходит домой без улова. Раньше с ним рыбачил мальчик, его ученик, но после постоянных неудач его родители запретили выходить в море со стариком и отправили с другими лодками. Краткое содержание «Старик и море» повествует еще и о крепкой дружбе двух таких разных людей. Мальчик любит старика, и ему его очень жаль, чтобы хоть как-то помочь своему учителю, Манолин встречает его вечером и помогает относить снасти домой.

Рыбак был очень бедным и одиноким, его непростую жизнь Хемингуэй в красках описал в новелле «Старик и море». Краткое содержание рассказа переносит читателя в тот день, когда мужчина обещает мальчику, что сегодня он точно поймает рыбу. Рыбак отправляется в море ранним утром, он привык вот так коротать дни, оставаясь наедине с волнами. Мужчина ведет непрерывный диалог с птицами, рыбами, солнцем. Очень крепкими кажутся взаимоотношения и чувства, которые испытывают друг к другу старик и море.

Краткое содержание показывает, насколько хорошо рыбак осведомлен о повадках всех морских обитателей, к каждому из них он относится по-своему. Через некоторое время после ухода в море, старик чувствует, что его леска натягивается. Он понимает, что поймал очень большую рыбу, но вытянуть ее ему не под силу. Добыча не желает сдаваться и тянет лодку на буксире все дальше от берега.

Человеческая сила, упорство, и превосходства - все это описывается в рассказе «Старик и море». Краткое содержание раскрывает перед читателем все чувства рыбака, которые он испытывал на протяжении многочасового поединка с рыбой. Он мог перерезать леску и отпустить ее, но не желал сдаваться, хотя очень уважал свою добычу за упорство и жажду к жизни. На следующий день рыба всплыла на бок, и рыбаку удалось ее добить гарпуном, затем он привязал ее к лодке и отправился домой.

Учуяв запах крови, к лодке начали приближаться акулы, старик отбивался как мог, но они все же отрывали огромные куски мяса от его бесценной добычи. Мужчина приплыл домой поздно вечером, весь рыбацкий поселок уже спал. Утром, собираясь на рыбалку, мальчик увидел на берегу плачущего Сантьяго, а к его лодке был привязан огромный белоснежный хребет с большим, словно парус, хвостом. Манолин успокаивает рыбака и говорит, что теперь будет работать только с ним.

Хемингуэй сумел раскрыть настоящую драму в новелле «Старик и море». Краткое содержание уносит читателя в то утро, когда богатые туристы собираются у берега, чтобы поглазеть на невиданное чудо - огромный скелет рыбы, но ни одному из них не понять, что же случилось на самом деле.



 

Возможно, будет полезно почитать: